Компетентнісний підхід
у навчанні є актуальною проблемою сьогодення, особливо у початковій школі.
Мета
моєї педагогічної діяльності –
сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку
пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для
цього знаннями, вміннями та навичками. Найбільш актуальним
завданням для мене є формування ключових компетентностей молодшого школяра.
Важливим
чинником успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших
школярів, я вважаю, є добір найбільш
ефективних засобів, методів, прийомів навчання і форм організації навчальної
діяльності.
Компетентнісний
підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки
інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.
З метою
забезпечення мотивації учіння у
навчальних засобах я використовую:
· цікавий матеріал;
· ілюстрації;
· дидактичні ігри;
· вправи, що передбачають цікавий для учнів процес
виконання;
· завдання, що спонукають до пошуку значимих для учня
результатів.
Крім того,
компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання.
Із цією метою я готую для учнів алгоритм міркувань, різноманітні пам’ятки,
схеми, таблиці, зразки виконання завдань і т. ін.
При цьому я намагаюсь враховувати, що засоби навчання
мають охоплювати:
· цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів
певної вікової категорії;
· диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку
дітей;
· раціональне співвідношення завдань для тренування і
творчого використання;
· завдання на вільний вибір;
· завдання, що передбачають індивідуальну роботу, роботу в
парі й групі.
Попри те, що
молодшим школярам важко відстоювати свою точку зору, свою позицію, ставити
питання, бути ініціативними у здобуті знань, індивідуальні, парні та групові
форми організації навчальної діяльності створюють ситуації, коли кожний учень
має можливість висловитись, проявити себе у комунікативному процесі. Саме вони
є найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу до навчання.
Формування
предметних і ключових компетентностей вимагає від мене застосування методів,
які передбачають активну діяльність молодших школярів.
До таких
належать:
· продуктивні (вивчений матеріал застосовується на
практиці);
· евристичні або частково пошукові (окремі елементи нових
знань учень знаходить завдяки розв’язанню пізнавальних завдань);
· проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її
розв’язання);
· інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, в ході якої
кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).
Остання група
методів найбільшою мірою відповідає вимогам компетентнісного навчання, оскільки
організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій,
використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню
цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.
Однак використання
інтерактивних методів у початковій школі вимагає від мене ретельного
попереднього їх аналізу на предмет доступності і доцільності застосування у
початкових класах, а також прогнозування результатів. При цьому я беру до
уваги, що використання інтерактивних методів вимагає від учнів певної мовної,
мовленнєвої та соціальної підготовки, якої молодші школярі здебільшого ще не
мають.
Світ, у якому
доведеться жити нашим дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи –
зазначає відомий американський педагог, доктор В. Дагет.
І справді, в
школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, у
цифровому середовищі, і, щоб скористатися його перевагами, я намагаюсь
переосмислити самоцінність знань.
Пам’ятаю, «знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього».
Підсумовуючи
все вищесказане, зазначу: дуже важливо, щоб використання тих чи інших методів,
прийомів, форм навчання не було «даниною моді». Їх добір і використання повинні підпорядковуватись змісту і меті
навчальних предметів, враховуючи при цьому вікові особливості учнів молодшого
шкільного віку, їх можливості та здібності.
Одним із
найважливіших чинників успішного запровадження компетентнісного підходу в
навчанні є готовність до реалізації поставленої мети мене , як вчителя.
Для успішного
формування компетентної особистості я розвиваю в собі певні якості та вміння, а
саме:
· успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми,
виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;
· усвідомлювати мету компетентнісного навчання;
· планувати урок із використанням усього розмаїття форм і
методів навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи,
діалогічних, евристичних і проблемних методів;
· пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами учнів;
· оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не
тільки продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх
у навчальних і життєвих ситуаціях.
